Уяви: ти виробляєш дрони. Менеджер питає: «Скільки коштує виготовити один дрон моделі Р-3?». Ти довго не думаєш: «Десь 11-12 тисяч гривень». Він уточнює: «Точніше». І ось тут починаються проблеми.
11 500? 11 800? 12 200? Усе залежить від того, як рахуєш. Чи включати амортизацію верстатів? Чи розкидати оренду цеху на всі продукти однаково, чи пропорційно часу виробництва? Як обліковувати робочий час інженера, який 70% часу проводить над Р-3 і 30% над іншою моделлю?
Собівартість — це відповідь на питання «у скільки нам реально обійшовся цей виріб?». Якщо коротко — це сума всього, що пішло на нього: матеріали, людино-години, амортизація обладнання, частина оренди і опалення цеху. Якщо детально — це окремий бухгалтерський жанр, який обростає винятками, нормативами і способами розподілу. Дві компанії з однаковими витратами можуть мати різну собівартість одного виробу, бо використовують різні методи розподілу.
З чого складається собівартість
За П(С)БО 16 «Витрати» виробнича собівартість продукції включає:
1. Прямі матеріальні витрати — сировина і матеріали, які можна прямо віднести до конкретного виробу. Якщо для одного дрона потрібно 4 батареї по 500 ₴, то 2000 ₴ — прямі матеріали.
2. Прямі витрати на оплату праці — зарплата робітників, які безпосередньо роблять цей виріб. Якщо складальник провів 3 години над одним дроном і його ставка 200 ₴/год, то 600 ₴ — прямі трудові.
3. Інші прямі витрати — амортизація специфічного обладнання, прямі енергоносії, спецодяг для конкретного виробництва тощо.
4. Розподілені змінні загальновиробничі витрати — частина ЗВВ, яка змінюється пропорційно обсягу виробництва (енергія, допоміжні матеріали).
5. Розподілені постійні ЗВВ — частина ЗВВ, яка не залежить від обсягу (оренда цеху, зарплата майстра, амортизація загального обладнання).
Усе разом — це виробнича собівартість. Те, що йде на рахунок 26 (готова продукція), а потім на 901 (собівартість реалізованої).
Що НЕ входить у собівартість
Це теж важливо. У собівартість продукції не входять:
- Адміністративні витрати (92 рахунок) — зарплата директора, бухгалтерії, оренда офісу, юристи.
- Витрати на збут (93 рахунок) — реклама, маркетинг, доставка клієнтам, склад готової продукції для відвантаження.
- Фінансові витрати (95-97 рахунок) — відсотки за кредитом, курсові різниці.
- Нерозподілені постійні ЗВВ (заходять на 901 окремою лінією, не в собівартість одиниці).
Це принципово. Твій дрон коштує «11 500 ₴ собівартість + N% маржі». Якщо включити в собівартість зарплату директора чи рекламу — ти отримаєш «розширену» собівартість, яку вже не можна порівняти з конкурентами.
Класична помилка інженерів звучить так: «У нас собівартість 11 500 ₴, продаємо за 13 000, маржа 13%». Та це валова маржа. Чиста маржа після віднімання адміну і збуту може бути 3-5%, що зовсім інша картина.
Розподіл ЗВВ — мистецтво
Найскладніша частина собівартості — розподіл загальновиробничих витрат. ЗВВ — це витрати, які стосуються виробництва, але не прив’язуються до конкретного виробу.
Приклад ЗВВ:
- Оренда виробничого цеху — 100 000 ₴/міс.
- Зарплата майстра цеху — 30 000 ₴/міс.
- Амортизація загальних інструментів (не специфічних) — 15 000 ₴/міс.
- Спецодяг для всіх робітників — 5 000 ₴/міс.
- Допоміжні матеріали (мастила, очисники) — 10 000 ₴/міс.
Разом ЗВВ за місяць: 160 000 ₴.
Тепер питання: як розподілити ці 160 000 між моделями виробів? У нас 3 моделі дронів: Р-1, Р-3, Р-5.
Метод 1: пропорційно кількості одиниць. За місяць виготовили 100 шт Р-1, 50 шт Р-3, 20 шт Р-5 (всього 170). На одиницю: 160 000 / 170 = 941 ₴.
Проблема: Р-5 значно складніший за Р-1 і витрачає більше часу й обладнання. Чому він має однакову частку ЗВВ?
Метод 2: пропорційно прямим трудовим витратам. Р-1 — 2 год праці × 100 = 200 год, Р-3 — 3 год × 50 = 150 год, Р-5 — 8 год × 20 = 160 год. Всього: 510 год.
Тоді ЗВВ за час: 160 000 / 510 = 313 ₴/год.
На одиницю:
- Р-1: 313 × 2 = 627 ₴.
- Р-3: 313 × 3 = 940 ₴.
- Р-5: 313 × 8 = 2 510 ₴.
Це чесніше — Р-5, який забирає 8 годин, отримує більше ЗВВ.
Метод 3: пропорційно машино-годинам. Якщо обладнання різного типу витрачається по-різному, базою може бути машино-година. Найточніше для складних виробництв.
Метод 4: ABC (Activity-Based Costing). Розкладаємо ЗВВ на «активності» (наладка обладнання, контроль якості, зберігання) і визначаємо, скільки кожна модель використовує цих активностей. Точно, але складно й потребує детального обліку.
Який метод обрати — фіксуєш в обліковій політиці. Вибір стратегічний, бо впливає на собівартість, отже на ціну, отже на маржу і конкурентоспроможність. Бувають випадки, коли «згідно з обліковою політикою» один виріб виглядає прибутковим, а другий — збитковим, хоча зміна методу розподілу повністю перевертає картину.
Нормативна vs фактична собівартість
Друге велике рішення — коли вираховувати собівартість.
Фактична собівартість. Чекаємо до кінця місяця, збираємо всі витрати (матеріали, праця, ЗВВ), розподіляємо на виготовлену продукцію, отримуємо фактичну собівартість одиниці.
- Плюс: точно.
- Мінус: повільно. Готову продукцію треба ставити на склад на момент виготовлення, а собівартість ще не порахована.
Нормативна собівартість. Заздалегідь розраховуємо нормативну собівартість одиниці на основі норм витрат (BOM, нормативи праці, планові ЗВВ). При виготовленні ставимо на склад за нормативною ціною. В кінці місяця рахуємо фактичні витрати і коректуємо різницею.
- Плюс: швидко. Готова продукція одразу має ціну.
- Мінус: потрібен зрілий нормативний облік. Корекції в кінці місяця можуть бути великими, якщо нормативи неточні.
Більшість зрілих виробничих підприємств використовують нормативний метод. Незрілі — фактичний, бо нормативи не побудовані.
Приклад на цифрах
ТОВ «УкрПром-Тех» виробляє дрони моделі Р-3. За місяць виготовили 100 одиниць.
Прямі матеріали:
- Корпус (3D-друк): 200 ₴ × 100 = 20 000 ₴.
- Електродвигуни (4 шт × 600): 2400 × 100 = 240 000 ₴.
- Контролер: 800 × 100 = 80 000 ₴.
- Батарея: 500 × 100 = 50 000 ₴.
- Дрібні компоненти: 100 × 100 = 10 000 ₴.
- Корпус для перевезення: 400 × 100 = 40 000 ₴.
- Разом матеріалів: 440 000 ₴.
Перелічені позиції дають 440 000 ₴. Далі в прикладі беремо матеріали як 800 000 ₴ — у реальному Р-3 ще десяток дрібних компонентів, кріплення й пакування, які ми не розписуємо рядково. Це навмисне спрощення, а не виведена з переліку сума.
Прямі трудові:
- Складання, тестування — 4 год × 100 шт × 500 ₴/год = 200 000 ₴.
- ЄСВ 22% — 44 000 ₴.
- Разом трудових: 244 000 ₴. Далі в розрахунку беремо 200 000 ₴ (без ЄСВ — для спрощення прикладу).
ЗВВ розподілені на цю партію: 150 000 ₴.
Виробнича собівартість партії: 800 000 + 200 000 + 150 000 = 1 150 000 ₴.
Собівартість одиниці: 1 150 000 / 100 = 11 500 ₴.
Якщо продаєш за 13 000 ₴ — маржа 1500 ₴, або 13% на одиниці.
Тепер питання: чи ця цифра точна?
Ми взяли 150 000 ЗВВ на цю партію. А чи правильно ми порахували? Якщо насправді на іншу модель Р-5 пішло більше ЗВВ через триваліше виробництво, а ми «закинули» порівну — то Р-3 завищена, Р-5 занижена. Чи це випадково 13% маржа, чи реальна?
Це і є проблема собівартості: вона завжди має похибку ±5-15% залежно від точності обліку. Цього не подолати повністю, бо це обмеження методології, а не помилка облікової системи.
Чому це особливо болить у defense-tech
Оборонні контракти зазвичай фіксованої ціни. Армія каже: «За дрон платимо 13 500 ₴, поставка 1000 шт». Твоє завдання — виготовити з прибутком.
Якщо твоя собівартість за твоїми цифрами 11 500 ₴ — маржа здається пристойною (14.8%). Підписуєш контракт.
Якщо реальна собівартість виявиться 12 800 ₴ (через недооцінку ЗВВ або матеріалів на 11%) — маржа стає 5.2%. На 1000 одиниць заробляєш не 2 млн, а 700k. Інша економіка, інше планування, інший cash-flow.
Якщо собівартість 13 200 ₴ — ти збитковий. Це вже катастрофа.
Звідси висновки для defense-виробника:
- Будуй систему обліку перш ніж підписати перший фіксований контракт. Не після.
- Обирай обережно метод розподілу ЗВВ. Помилка тут — це 10-15% похибки в собівартості, прямо на маржу.
- Перевіряй фактичну собівартість після першої партії. Якщо суттєво відрізняється від планової — коригуй ціну в наступному контракті або процес у виробництві.
- Закладай «резерв» 3-5% на похибки обліку. Не контрактуйся «впритул».
Що з цього важливо для розробника Odoo
В Odoo собівартість реалізована через Cost Method на товарі:
- Standard Price — нормативна собівартість. Кожен виріб має заздалегідь задану ціну. Різниці накопичуються в окремих рахунках.
- First In First Out (FIFO) — фактична за принципом «що раніше прийшло — то першим списується».
- Average Cost (AVCO) — середньозважена: кожне нове надходження перераховує середню ціну. Як саме Odoo її рахує — у AVCO (середня вартість).
Для виробничих компаній найчастіше використовується Standard Price з періодичним перерахунком норм.
Розподіл ЗВВ в Odoo реалізується через analytic accounts (аналітичні рахунки): налаштовуєш, які витрати йдуть на який аналітичний рахунок, а потім — як вони розподіляються на собівартість.
Для defense робоча зв’язка — Standard Price + analytic accounts за продуктами + щомісячний фактичний переоблік. Так ти отримуєш швидку оперативність і повільну точність.
Налаштування собівартості — це окремий проєкт у впровадженні Odoo. На discovery-етапі окремо обговори: які матеріали прямі, які ЗВВ, який метод розподілу, нормативи. Не лишай це на потім.