У 1954 році Моріс Лоре, директор Управління фінансових перевірок Франції, запропонував замінити старий «податок з обороту» новим — податком на додану вартість. Ідея була проста й елегантна. Чому держава бере податок з повної ціни товару на кожному кроці продажу? Це створює каскадний ефект: товар проходить трьох посередників — оподатковується тричі, кінцева ціна стрибає неконтрольовано.
Натомість, говорив Лоре, оподатковуймо тільки додану цінність на кожному кроці. Тобто не повну ціну продажу, а різницю між «продав» і «купив». Так податок не накопичується каскадом, а сумарне навантаження на споживача чітко визначене ставкою.
Франція ввела ПДВ у 1954-му. У 1967-му ЄС зробив його обов’язковим для всіх країн-членів. Сьогодні ПДВ існує у 170+ країнах. В Україні — з 1992-го. Стандартна ставка — 20% (з 2014-го; до того була 28%).
ПДВ — найбільший за обсягом податок в українському бюджеті. На нього припадає 40-45% усіх податкових надходжень.
Базова логіка: ланцюг доданої вартості
Уявимо простий ланцюг: лісник → деревообробник → меблева фабрика → магазин → споживач.
| Етап | Купив за | Додав вартості | Продав за | ПДВ на ціну (20%) |
|---|---|---|---|---|
| Лісник | 0 | 100 | 100 | 20 |
| Деревообробник | 100 | 200 | 300 | 60 |
| Меблева фабрика | 300 | 500 | 800 | 160 |
| Магазин | 800 | 200 | 1000 | 200 |
| Споживач | 1000 | — | — | 0 |
Якби це був податок з обороту (старий французький), усі ці 20+60+160+200 = 440 ₴ платили б державі. Кінцева ціна для споживача: 1000 + 440 = 1440. Жах.
ПДВ працює інакше:
- Лісник продає за 100 ₴ + ПДВ 20 ₴ = 120 ₴. Він нараховує 20 ₴ податкового зобов’язання (ПЗ) і має сплатити в бюджет 20 ₴.
- Деревообробник купує за 120 ₴. Сума ПДВ 20 ₴ — це його податковий кредит (ПК): бюджет йому «вертає» цей податок. Він продає за 300 ₴ + 60 ₴ ПДВ = 360 ₴, нараховує ПЗ 60 ₴. Платить у бюджет = ПЗ − ПК = 60 − 20 = 40 ₴.
- Меблева фабрика купує за 360, ПК = 60. Продає за 800 + 160 = 960. ПЗ 160. Платить = 160 − 60 = 100 ₴.
- Магазин купує за 960, ПК = 160. Продає за 1000 + 200 = 1200. ПЗ 200. Платить = 200 − 160 = 40 ₴.
- Споживач платить 1200 ₴, з яких 200 ₴ ПДВ реально потрапили в бюджет (20 + 40 + 100 + 40 = 200).
Споживач — єдиний, хто реально платить ПДВ. Усі учасники ланцюга «переплачують» і «отримують назад». Сумарне навантаження — рівно 20% від кінцевої ціни (1000 → 200).
Чому покупець-неплатник не отримує ПК
Магазин у нашому прикладі є платником ПДВ — отже ПДВ для нього прохідний. Споживач (фізособа, ФОП на спрощеній 1-2 групи чи просто організація-неплатник) не може скористатися ПК. ПДВ для нього — кінцевий платіж, як і будь-який інший компонент ціни.
Тож бути платником ПДВ — це і перевага, і обов’язок:
- Перевага: твій бізнес-партнер (теж платник ПДВ) бере твої товари охочіше, бо може заявити ПК.
- Обов’язок: ведеш ПДВ-облік, подаєш декларацію, реєструєш ПН в ЄРПН, граєш за складними правилами.
ФОП на спрощеній 2 групи не може стати платником ПДВ (заборонено). 3 група може обрати ПДВ або без ПДВ.
Експеримент із першою подією
Перша подія — інтерактивна timeline
Рухайте мітки відвантаження і оплата по календарю — спостерігайте, яка з них перша, і коли саме в обліку виникають ПЗ (у продавця) і ПК (у покупця).
Перша подія
10-е — відвантаження
Що виникає у продавця
Дт 361 / Кт 701 — 100 000 (дохід) Дт 701 / Кт 641 — 20 000 (ПЗ)Це спрощена модель з типовими проводками. Реальний облік враховує реєстрацію ПН в ЄРПН, тип причини, fiscal position тощо. Деталі — у статті про першу подію.
Порухай обидві мітки. Червоний прапорець покаже, яка з подій настає першою — і саме за нею облік зафіксує ПЗ. Це і є «правило першої події» з ПКУ 187.1.
Перша подія в Україні
Ось де починаються складнощі. Це найхитріша частина українського ПДВ-обліку.
Правило (ст. 187.1 ПКУ): Дата виникнення податкового зобов’язання — за першою з двох подій:
- Дата зарахування коштів від покупця (отримання передоплати).
- Дата відвантаження товару чи надання послуги.
Тобто гроші прийшли раніше — ПЗ нараховуєш одразу, навіть якщо товар ще не відвантажено. Товар відвантажено раніше — ПЗ нараховуєш на дату відвантаження, навіть якщо гроші ще не прийшли.
Звучить просто. Але саме тут зривається половина бухгалтерів — бо за цим першим правилом тягнеться хвіст винятків: операції, які під нього не підпадають, і дати, які доводиться тримати в голові окремо.
Чому держава так зробила? Щоб податок не «зависав». Якби ПЗ нараховувалось тільки на момент відвантаження, на передоплатах податок чекав би місяцями (поки реально не відвантажиш). Це багато коштувало б бюджету.
Дзеркальне правило для покупця (ст. 198.2 ПКУ): податковий кредит виникає за першою з двох подій — отримання товару або перерахування передоплати.
Звідси характерна особливість українського ПДВ: ПЗ продавця і ПК покупця виникають симетрично, на одну дату — за першою подією у конкретній операції.
Якщо я як продавець отримав передоплату 25 лютого — ПЗ у мене 25-го. Якщо тобі як покупцю я зареєстрував ПН цією датою — ПК у тебе теж 25-го. Лютнева декларація. Без затримок.
ЄРПН — центр всесвіту української системи ПДВ
Уся ця система працює тільки тоді, коли є централізований реєстр податкових накладних. Інакше:
- Покупець може заявити ПК, а продавець — не нарахувати ПЗ, і ніхто не помітить.
- Продавець може видати ПН на пустому місці, без реальної операції.
- Контрагенти зможуть «розмінювати» податковий кредит між собою фіктивними операціями.
У 2015 році Україна запустила Єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) — єдину державну базу всіх ПН. Як це працює:
- Продавець виписує ПН, підписує її КЕП і реєструє в ЄРПН протягом 15 днів.
- ЄРПН перевіряє правильність, наявність ЄСВ, відсутність блокування.
- Якщо все добре — ПН зареєстрована, видно в особистому кабінеті покупця.
- Покупець може використати її для ПК у своїй декларації.
Без зареєстрованої ПН — нема права на ПК. Це фундамент. Звідси характерна параноя бухгалтерів: «постачальник зареєстрував ПН?», «коли реєстрував?», «чи з помилками?».
ЄС має аналоги — VIES (для транскордонних операцій між країнами-членами), національні реєстри в Італії (SDI), Польщі (KSeF). Україна запустила свій єдиний реєстр у 2015-му, коли в більшості країн ЄС централізованого обліку ПН ще не було.
Defense-варіант: ст. 197.6 і компенсуючі ПЗ
Тут починається складність, специфічна для defense-tech.
Стаття 197.6 ПКУ звільняє від ПДВ ряд операцій:
- 197.1.27 — постачання продукції військово-технічного призначення для ЗСУ.
- 197.1.28 — імпорт продукції для оборони.
- Та інші пункти.
Логіка: держава хоче стимулювати оборонне виробництво, тож не оподатковує постачання ЗСУ.
Проте є проблема. Якщо твоє постачання звільнене від ПДВ, а ти закупив матеріали з ПДВ і взяв ПК — виникає дисбаланс: бюджет повернув тобі ПДВ на закупівлях, а ти нічого не нарахував на продажу. Несправедливо для бюджету.
Тож ст. 198.5 ПКУ вимагає: якщо товари чи послуги пішли у звільнені операції, нарахуй компенсуючі податкові зобов’язання на цю частину закупівель.
Приклад:
- Закупили матеріал на 100 000 ₴ + ПДВ 20 000 ₴ = 120 000 ₴ (взяли ПК 20 000).
- Використали у виробництві дронів для ЗСУ — постачання звільнене за 197.6.
- Маємо нарахувати ПЗ за 198.5 на 20 000 ₴ (тобто «повернути» ПК у бюджет).
Технічно: Дт 949 (інші витрати) / Кт 643 (ПЗ за компенсуючими). У декларації — окрема секція.
Ось чому defense-облік складніший за звичайний. Звільнення від ПДВ — то не подарунок, а компроміс: не сплачуєш ПДВ на продажу, але і ПК на закупівлях треба компенсувати. Кінцевий ефект для бюджету нульовий, проте обліково це окрема механіка з власною звітністю.
Якщо постачальник не зареєстрував ПН
Це найболючіший ризик у системі. Уяви:
- Ти купив матеріал на 1 200 000 ₴ (ПДВ 200 000).
- Постачальник видав тобі ПН, але не зареєстрував у ЄРПН протягом 15 днів.
- Твій ПК — під загрозою.
За ст. 201.10 ПКУ ПК виникає тільки після реєстрації ПН в ЄРПН. Якщо постачальник не зареєстрував — ти маєш право відобразити ПК протягом 365 днів з дати ПН, але тільки якщо ПН зрештою буде зареєстрована.
Якщо ПН так і не зареєстрована — ПК у тебе нема. Ти фактично переплатив 200 000 ₴ ПДВ, і ніхто тобі не поверне.
Звідси характерна практика: бухгалтерія щодня моніторить ЄРПН на предмет реєстрації ПН від постачальників. Якщо за 10-12 днів немає — телефонують, нагадують. Якщо за 14 днів немає — стрес. Якщо за 15 — корвалол.
Технічно: до реєстрації ПН сума ПДВ обліковується на 644 «Очікуваний ПК». Після реєстрації — переходить на 641. Якщо за 15 днів не зареєстровано — лишається на 644 із сумнівним статусом. Через 365 днів списується на витрати.
Касовий метод ПДВ
Для деяких категорій ПКУ дозволяє касовий метод ПДВ (ст. 187.10):
- Комунальні підприємства (тепло, газ, вода, ЖКГ).
- Аграрії на спецрежимі.
- Підприємства, що надають послуги і виконують роботи (за умовами договору).
Суть: ПЗ виникає на дату отримання оплати, не за першою подією.
Чому це дозволено? Бо в комунальній сфері покупці-фізособи платять повільно. Якби ПЗ нараховували за першою подією, комуналка мала б заплатити в бюджет ПДВ ще до того, як отримала гроші. Катастрофа для cash-flow.
Касовий метод — пільга для специфічних галузей. Для defense не застосовується.
Підсумок
ПДВ — це система зі складною механікою, але простою логікою. Чотири речі, які варто запам’ятати:
- Ідея: оподатковуємо тільки додану вартість, кожен учасник ланцюга платить пропорційно до своєї частки.
- Механіка: ПЗ (вихідне) мінус ПК (вхідне) = до сплати. Якщо ПК > ПЗ — від’ємне значення, можна заявити на повернення.
- Перша подія: ПЗ і ПК виникають за першою з двох подій (отримання чи оплата).
- ЄРПН: без зареєстрованої ПН нема ПК. Фундамент усієї системи.
Для defense додатково: звільнення за 197.6 + компенсуючі ПЗ за 198.5. Ця механіка робить оборонний облік суттєво складнішим за звичайний — кожне списання у виробництво доведеться перевіряти на «чи використовується у звільнених операціях».